работа

Продан VS Насіров. Подвійне дно українських антикорупціонерів

4 грудня 2018 року українське суспільство дізналося про те, що Солом’янський районний суд м. Києва відпустив екс-виконуючого обов`язки Голови Державної фіскальної служби України Мирослава Продана, якого правоохоронні органи підозрюють у незаконному збагаченні, на поруки. Водночас, прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України просили в суду призначення підозрюваному запобіжного заходу у вигляді арешту із альтернативою застави у понад 89 млн грн. І просили цілком обгрунтовано. Адже співробітниками Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України та слідчими було зібрано грунтовну доказову базу, яка беззаперечно вказує на незаконне забагачення керівника ДФС. Серед віднайденого оперативниками майна, походження якого Мирославу Продану тепер доведеться пояснювати, є і цілий житловий комплекс у м. Вінниця, і шикарні вілли в Туреччині , і апартаменти на березі моря в м. Одеса, і маєток під Києвом, і престижні автомобілі, і ще багато чого іншого. Детальний опис незадекларованих Мирославом Проданом об’єктів, належність яких останньому обґрунтовано доводиться правоохоронцями, викладено в мережі YouTube:

Неспростовність доказів навіть для Мирослава Продана була настільки очевидною, що, напередодні вручення йому підозри 15 листопада 2018 року, екс-керівник ДФС втікає за кордон, боячись бути затриманим і переданим до суду, який, з великою ймовірністю, обере йому запобіжний захід у вигляді арешту. Після повернення втікача до України, який зрештою так і не надав правоохоронцям і суду належних доказів перебування на лікуванні за кордоном, суд все таки приймає рішення про звільнення підозрюваного на поруки ряду народних депутатів України, серед яких народні депутати Микола Паламарчук, Геннадій Ткачук, Микола Кучер, Максим Курячий та Вадим Денисенко. Як цілком слушно зазначивгромадський діяч Антон Малєєв, «ця подія «нишком» пройшла поза увагою громадянського суспільства — не було гучних заяв, топові аналітики не писали про це розлогі розслідування, не виступала й з гучними заявами нинішня демократична опозиція у Верховній Раді». І справді, з моменту появи в українських ЗМІ інформації про можливе затримання Мирослава Продана, суспільство не почуло з цього приводу жодної заяви від відомих «антикорупціонерів» Лещенка, Найєма, Соболєва, Шабуніна та інших.

Чого не можна сказати про справу колеги по цеху Мирослава Продана – Романа Насірова. Нагадаємо, що кримінальне провадження по Голові Державної фіскальної служби України зареєструвало Національне антикорупційне бюро України, а 5 березня 2017 року той самий Солом’янський районний суд міста Києва обирав підозрюваному запобіжний захід. Тоді під будівлею суду відбулися масові акції протесту, які супроводжувалися голосними заявами народних депутатів Сергія Лещенка, Мустафи Найєма, Юрія Дерев’янка, Єгора Соболєва, Семена Семенченка, екс-прокурора Давіда Сакварелідзе, представників «Центру протидії корупції» Віталія Шабуніна та «Автомайдану» Олексія Гриценка, який на той момент був Головою Ради громадського контролю при НАБУ, та інших. Присутні вимагали обрання міри запобіжного заходу екс-голові ДФС у зв’язку із висунутими проти нього Національним антикорупційним бюро звинуваченнями.

Суть звинувачень полягала в ухваленні «заднім» числом рішень з розстрочення сплати рентних платежів, за відсутності обґрунтованих підстав й після настання встановлених дат сплати ренти компаніями, в результаті чого начебто Роман Насіров завдав державі збитків на суму близько 2 мільярдів гринвень. Щоправда, жодних ґрунтовних доказів (на відміну від справи Мирослава Продана) отримання Головою ДФС Насіровим хабарів чи злочинної змови між вигодонабувачами і чиновником з метою незаконного збагачення, чи доказів самого незаконного збагачення державного службовця детективи НАБУ до суду так і не надали. Незважаючи на те, що, як і в судовому засіданні про обрання запобіжного заходу Мирославу Пррдану, ряд народних депутатів України заявили про бажання взяти Романа Насірова на поруки, 8 березня 2018 року Солом’янський суд міста Києва обрав вже відстороненому від посади Голові ДФС Роману Насірову запобіжний захід у вигляді арешту на 60 діб з альтернативою внесення застави в сумі 100 мільйонів гривень.

Отже, у випадках з фактично одинаковими фігурантами, ми бачимо суттєві відмінності, які полягають не лише в зібраній правоохоронцями доказовій базі, а й в інформаційному супроводі та особистій зацікавленості окремих представників українського політикуму та громадського середовища в результатах розгляду вказаних справ судами. Виникає цілком логічне запитання: якщо у випадку з Романом Насіровим ряд народних депутатів та громадських діячів, які називають себе антикорупціонерами, готові були сорочки на собі рвати, щоб запроторити корупціонера за ґрати, то чому в випадку з Мирославом Проданом, який займає таку ж посаду і вчинив тяжкі корупційні злочини, на підтвердження чого правоохоронцями зібрана доказова база, в рази суттєвіша за ту, що є в справі Насірова, ці ж народні депутати та громадські діячі мовчать, наче в рот води набрали? Де Лещенко, Найєм, Дерев’янко, Соболєв, Семенченко, Сакварелідзе? Де «Центр протидії корупції» Шабуніна разом з «Автомайданом» Гриценка? Можливо корупція Насірова чимось відрізняється від корупції Продана? Чи Продан вкрав менше за Насірова? А може справа в тому, що за Мирослава Продана горою стоїть Прем`єр-міністр України Володимир Гройсман?

Насправді все набагато прозаїчніше. Просто завданням всього переліченого «антикорупційного» блоку є не боротьба і подолання корупції в Україні. Його основною функцією є інформаційний супровід і підтримка діяльності Директора НАБУ Артема Ситника і відстоювання інтересів новоствореного «антикорупційного» органу. Незважаючи на те, що дуже часто ці інтереси не мають нічого спільного з боротьбою з корупцією в Україні, а навпаки – як свідчить практика – дуже часто шкодять інтересам держави. А, оскільки, Артем Ситник своїм основним ворогом визначив не корупцію в українських владних кабінетах чи злочинців, які набивають кишені з державного бюджету, а представників інших правоохоронних органів, які виконують свою роботу на порядок краще за НАБУ, то й «антикорупційний хор», покликаний оспівувати діяльність свого диригента, мовчить навіть тоді, коли їм цю корупцію кладуть на стіл. Що, зрештою, цілком логічно. Не може група особистої підтримки Ситника визнати ефективність діяльності того ж Головного управління по боротьбі з корупцією та оргзлочинністю СБУ, ліквідації якого її представники вимагають щораз голосніше, щойно співробітники спецслужби вкотре доведуть свою дієвість та незаперечну перевагу над НАБУ. Свого часу журналісти вже писали про те як агенти іноземного впливу дискредитують національну спецслужбу.

Тож товариші «антикорупціонери», ви або хреста зніміть, або труси вдягніть. Якщо назвалися антикорупціонерами – то боріться з корупцією. Усією. Без винятків. А якщо ні, то назвіть себе «свідками НАБУ» чи послідовниками курсу Ситника, і не розказуйте українцям про ваше «щире» бажання подолати корупцію в нашій державі.

Джерело

Comments are closed

Свежие новости

Курсы валют

Курсы валют

Реклама

groshi.biz
Войти -