работа

Член громадської ради доброчесності Соловйова «кришує» суддів в Шевченківському суді

Сьогодні знову знайшовся привід трохи поговорити про професійних активістів, які поступово перетворюються у функціонерів.

Яскравим прикладом такого перетворення став Роман Маселко, який за часів Майдану був громадським активістом-автомайданівцем, а став незмінним учасником різного роду громадських рад – від НАБУ до ВККС. Навколо цієї персони відбувається дуже багато негативних подій, які б мали вже привернути увагу спільноти, але, на жаль, пан Маселко хвилює тільки деяких правників і журналістів, хоча насправді, суспільство мало б звернути увагу на нього і його не менш скандальних колег, наприклад, на його «соратницю» Марину Соловйову.

Але про все по порядку.

Нещодавно автор статті випадково наткнулась на статтю в мережі інтернет під заголовком: «Кого шукає пані Мальвіна у Шевченківському суді міста Києва». В розлогому дописі активістки Соловйової мова йшла про те, що суддя Вищого господарського суду міста Києва Данилова Мальвіна Володимирівна зловживає своїми процесуальними правами, бо декілька разів подала заново свою позовну заяву до Громадської ради доброчесності при ВККС, та її членів Соловйової М. М. і Титича В.М. про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірної та її спростування… На думку Марини Соловйової суддя Мальвіна Данилова подає декілька однакових позовів виключно з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справи.

Цитуємо дослівно: «Судді Шевченківського районного суду м. Києва Савицький О.А., Волошин В.О. та Макаренко І.О. не влаштували пані Мальвіну в якості головуючих суддів у справі. Позови, які були розписані на цих суддів, пані суддя залишила без розгляду. По суддям Юзьковій О.Л. та Гуменюк А.І. ще не визначилась. Але гра в рулетку продовжується! В суді залишилося ще 12 суддів, які розглядають цивільні справи, правда частина з них без повноважень». Однак, хто й як насправді маніпулює суддями дуже легко визначити, якщо проаналізувати й інші повідомлення в ЗМІ.

Найперше, слід визначитись з «автором» інформації. Марина Соловйова – адвокат, 3 червня 2014 р. призначена до складу Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції при Вищій раді юстиції, обрана на посаду секретаря ТСК, а з 11.11.2016 — член Громадської ради доброчесності при ВККС. Також з відкритих джерел інформації можна знайти повідомлення про те, що адвокат Марина Соловйова та суддя Мальвіна Данилова, скажімо так, перетинались у своїй професійній діяльності. Принаймні, адвокат Соловйова точно брала участь в судовому засіданні як представник приватних осіб по справі № 57/4, де у складі колегії суду була саме Данилова М.В. В касаційній скарзі по цій справі було відмовлено.

Тому цілком вірогідно можна припустити, що Марина Соловйова «мала зуб» на суддю Данилову М.В., і коли в неї випала така нагода, вона, як член ГРД вирішила відігратись, поширивши недостовірну інформацію про Данилову М.В. Й, найголовніше, саме ця інформація була потім відтворена у висновку щодо невідповідності кандидата на посаду судді Верховного Суду України Данилової М.В. З висновком можна ознайомитись за посиланням

Але, що цікаво, вже навіть найперше посилання на «численні громадські розслідування» у цьому висновку сьогодні в мережі Інтернет просто відсутнє. Оскільки якщо перейти за посиланням то читаємо: «Правосуддя не знайдено. Помилка 404». До речі, це той самий сайт, який створено ГО «Автомайдан», від імені якого й «балотувалася» до ГРД пані Соловйова. Але про «продажні висновки» ГРД щодо суддів – кандидатів до ВСУ вже написано стільки, що це має бути або темою спеціального розслідування, або взагалі вже про це не згадувати.

Однак дивує інше – чому Марина Соловйова, яка в своєму блозі на «Лівому березі» так вільно начіплює ярлики «щодо зловживання процесуальними правами Даниловою М.В», сама як член ГРД не заявила самовідвід, а все ж взяла участь у вирішенні питання про відповідність кандидатури Данилової М.В. на посаду судді ВСУ.

Далі. З’ясовуємо деталі, чому ж насправді суддя Данилова М.В. «ніяк не може визначитись зі складом суду»? Тут виявилося, що між членами ГРД та суддями Шевченківського суду існує такий зв’язок, що не лише Даниловій його не розірвати – а й взагалі будь-кому.

Перераховуємо лише факти та посилання на ЗМІ, а розумному – як кажуть, вистачить. 08.06.2017 року системою автоматизованого розподілу справ позовна заява Данилової М.В. була розподілена на Юзькову Ольгу Леонідівну. Начебто, нічого дивного, якби не одне «але»… У Юзькової Ольги Леонідівни є рідна сестра – колишній адвокат, а нині народний депутат від Радикальної партії Олега Ляшка Тетяна Юзькова. Обидві, до слова, є дочками покійного голови Конституційного суду Леоніда Юзькова. А він, як розповідають, свого часу був одним з учителів Віктора Медведчука. Сама Юзькова, що й не дивно, в якості адвоката неодноразово представляла інтереси О.Ляшка в суді. Але головне – в іншому, як виявилось, Тетяна Юзькова та Марина Соловйова дуже добре знають одна одну – вони обидві свого часу входили до складу Тимчасової комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції.

Тому можна зробити висновок, що Тетяна Юзькова суто гіпотетично могла вплинути на свою сестру — суддю Шевченківського району Ольгу Юзькову при винесенні рішення по справі Данилової М.В. Конфлікт інтересів тут більш ніж наявний, а тому не важко здогадатись, на чию користь було б винесено рішення. Другим в «списку» у нас йде голова суду — Савицький Олег Антонович. Стосовно нього вдалось знайти цікаву інформацію щодо процедури обрання його на посаду голови Шеченківського районного суду міста Києва.

Саме в день виборів голови Шевченківського суду прибула дуже шанована людина – ще один представник «Автомайдану», адвокат і активіст Маселко Роман. Що він забув під стінами Шевченківського суду – питання риторичне, бо нам здається, що пан Маселко дуже вже нав’язливо контролював процес обрання голови суду та був дуже зацікавлений в обранні кандидатури голови суду, окрім того вів бесіду з суддями Шевченківського суду, натякаючи, яким чином і за кого судді повинні проголосувати та які наслідки будуть застосовані в разі голосування «не за ту особу». Тобто, Маселко чинив прямий тиск на суддів при обранні голови суду.

Переглянувши навіть один-єдиний сюжет тих часів можна дійти висновку, що не без допомоги Р.Маселко О.Савицький став головою суду. Тобто й тут зі справедливим рішенням щодо членів ГРД могли б бути питання… Про суддю Волошина Василя Олександровича багато розповідати не треба, він є заступником голови суду Савицького, тобто повністю підпорядкований останньому. А ще вдалось знайти дуже цікаву статтю про Савицького та «його праву руку» Волошина, як вони «крутять барабан», розподіляючи справи, так як їм потрібно.

Нещодавно в Шевченківському суді відбулась перевірка щодо правильного автоматизованого розподілу справ. І виявилось, що кількість справ про адміністративне правопорушення не співпала з кількістю розглянутих справ. Голова суду вирішив списати все на працівника канцелярії, однак остання не розгубилась – й викликала працівників поліції та зізналась в тому, що вона дійсно втручалася в автоматизовану систему розподілу справ та розподіляла справи на потрібних суддів за вказівкою керівництва.

Своєю чергою суддя Макаренко Ірина Олександрівна теж близько знайома з паном Маселко, оскільки вона особисто давала йому свідчення, що «під час винесення рішень по «Автомайдану» на неї здійснювали тиск голова та заступник голови суду». Що ж стосується судді Гуменюк Аліни Іванівни, напевно, слід зазначити, що суддя Гуменюк також як кандидат брала участь в конкурсі до Верховного Суду України. Однак не пройшла, бо члени ГРД надали висновок щодо невідповідності Гуменюк А.І. (причина — порушення строків виготовлення повного тексту рішення, а також через заборону знімати журналістам програми «Наші гроші» сюжет про поновлення на посаді колишнього очільника Південно-Західної залізниці О. Кривопішина).

Про що спілкувались члени ГРД – в тому числі Маселко й Соловйова – з суддею Гуменюк відомо тільки їм самим, але прогнозувати певний зв’язок сьогодні теж можна, бо дуже вже системно поставлена робота в Шевченківському суді щодо «підбору» потрібних суддів для «потрібних» справ.

Таким чином, проаналізувавши всю систему Шевченківського суду, стає зрозуміло, чому Мальвіна Данилова декілька разів переподавала свою позовну заяву – через дуже чіткі побоювання в упередженості суддів щодо розгляду її справи. Більше того, оскільки ГРД фактично «кришує» більшість суддів Шевченківського суду, то, виходить, майже кожному судді прийшлось би заявляти відвід. А юристи знають, що оскільки зараз суди перевантажені, то засідання призначаються через два-три місяці.

Іншими словами, в разі задоволення відводу складу суду, справу передали б іншому судді, потім ще іншому – й так кожні 2-3 місяці. Тому для досвідченого юриста – яким напевне можна вважати суддю Данилову – є логічним подати позов заново, щоб справа потрапила до незаангажованого судді, здатного прийняти законне та справедливе рішення з врахуванням Бангалорських принципів поведінки судді.

А саме відповідно до Бангалорських принципів поведінки судді об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Іншими словами, зовсім не дивно, що у судді Мальвіни Данилової виникли побоювання щодо неупередженості деяких суддів Шевченківського суду, підозріло «близьких» до Громадської ради доброчесності в цілому, та окремих «автомайданівців» зокрема. А оскільки справа напряму стосується діяльності членів ГРД, то й у незалежних спостерігачів щодо винесення справедливого рішення вказаними вище суддями виникають обґрунтовані сумніви.

Іван Крупко, вільний журналіст

Вслух

Comments are closed

Свежие новости

Курсы валют

Курсы валют

Реклама

groshi.biz
Войти -